Значення в інших словниках
-
вістовик —
вістови́к іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
вістовик —
-а, ч., рідко. Те саме, що вістун 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вістовик —
ВІСТОВИ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що вісту́н 1. * У порівн. Аж ось і вітерок [вітерець] де не взявся: тихо зашелестівши листвою, він пробіг понад землею, наче вістовик скрикнув: “Стережіться!...
Словник української мови у 20 томах
-
вістовик —
див. вісник
Словник синонімів Вусика
-
вістовик —
ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді..
Словник синонімів української мови
-
вістовик —
ВІСТОВИ́К, а́, ч.,рідко. Те саме, що вісту́н 1. *У порівн. Аж ось і вітерок де не взявся: тихо зашелестівши листвою, він пробіг понад землею, наче вістовик скрикнув: "Стережіться!", і скрився (Мирний, IV, 1955, 87).
Словник української мови в 11 томах
-
вістовик —
Вістовик, -ка м. = вістовець. Скоро прилетить вістовик від дідуся. Чуб. II. 21.
Словник української мови Грінченка