вістовець

ВІСТОВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Те саме, що вісту́н 1.

І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказати (Л. Укр., IV, 1954, 278);

Прискакав до замкової брами вістовець і таку передав маркізові новину, що той мусив раптово поїхати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 96).

Значення в інших словниках

1. вістовець — вістове́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вістовець — -вця, ч. Те саме, що вістун 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вістовець — ВІСТОВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Те саме, що вісту́н 1. І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказати (Леся Українка); Прискакав до замкової брами вістовець і таку передав маркізові новину, що той мусив раптово поїхати (М. Лукаш, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
4. вістовець — див. вісник  Словник синонімів Вусика
5. вістовець — ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді..  Словник синонімів української мови
6. вістовець — Вістовець, -вця м. Вѣстникъ. Вбігає, задихаючись од поспіху, вістовець. К. Бай. 62.  Словник української мови Грінченка