вістівник
ВІСТІВНИ́К, ВІСТОВНИ́К, а́, ч., рідко.
Те саме, що вісту́н 1.
[Головнокомандувач:] Ось вістовник біжить із гір; .. Якби він нам приніс хорошу вість! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);
Ворони крилаті Летіли здалеку, червоного вина Жадні напитися, вістовники недобрі (М. Рильський);
Відтоді на честь героя атлети на Олімпійських іграх змагаються з бігу на дистанцію, яку пробіг вістівник перемоги під Марафоном (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)