вітраж
ВІТРА́Ж, а́, ч.
Малюнок на склі або візерунок із кольорового скла (у вікнах, дверях і т. ін.).
В своїх полотнах – або краще вітражах, бо це малювання по склу, він [мороз] виявляв багатий декораційний смак (М. Коцюбинський);
Старовинні вітражі, вправлені замість шибок у вікна й двері, створювали химерну гру світла (В. Собко);
На мене холодно дивилися пластикове бюро, райдужні вітражі, настінне карбування, різнобарвні світильники (А. Крижанівський);
* Образно. За ставом праліс холоне, берез вітражі вогненні все ваблять (В. Стус);
Туманець .. тягнувся пасемцями, зникав у зелених вітражах очерету, так ніби чиїсь невидимі руки змотували і ховали ті білі сувої (Ю. Мушкетик);
* У порівн. А брат Кандід все ще читав. Вухо вловило слова лектури й уява побігла барвистою стежкою минувшини, прозорої, мов кольоровий вітраж, запашної, як квіти з дитячого раю (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)