вітрогонка
ВІТРОГО́НКА, и, ж., розм.
Жін. до вітрого́н 1.
– Годі тобі, старий! Неначе й справді молодим людям не можна себе розважити, погуляти, – гримнула на його [нього] Леміщиха. – То ви мене маєте за якусь легковажну вітрогонку? – приступала Зося ближче (І. Нечуй-Левицький);
Бакун деколи стримано пирхне, якщо котрась вітрогонка мелькне у нього під самісіньким носом (В. Близнець).
Словник української мови (СУМ-20)