вітростійкий

ВІТРОСТІЙКИ́Й, а́, е́.

Здатний протистояти силі вітру; витривалий.

В основу методики визначення вразливості ґрунтів покладено показник схильності до руйнування вітростійких агрегатів (з наук. літ.);

Тис – вітростійкий, зимовитривалий, декоративний і заслуговує ширшого використання в озелененні (з наук. літ.);

Вітростійкий газовий ліхтар;

Вітростійкий намет.

Значення в інших словниках

1. вітростійкий — вітростійки́й прикметник  Орфографічний словник української мови