Словник української мови у 20 томах

вітрохід

ВІТРОХІ́Д, хо́да, ч.

Апарат, машина, що працює, пересувається, використовуючи енергію вітру.

Вітрохід, створений у Північній Кароліні, пересуватиметься за принципом відомої рослини перекотиполе, механізм руху та будову якої протягом багатьох років ґрунтовно вивчали американські фахівці (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вітрохід — вітрохі́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови