вітрячок

ВІТРЯЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш. до вітря́к¹.

Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хуторяни мірошником його прозвали, бо збудував він собі вітрячок (О. Стороженко);

Степ і степ. Хіба десь далеко-далеко на виднокрузі заманячить самотній вітрячок... (М. Олійник);

* У порівн. Коли бричка виїхала за ворота, Махтей підтюпцем вибіг на вулицю і довго-довго махав руками, немов розпухлий підкорочений вітрячок (М. Стельмах).

2. Дитяча забавка, подібна до вітряка.

Марко показував свого нового вітрячка з торохтілкою: вітер дме, млинок крутиться і торохтить (О. Копиленко);

Він .. маленький вітрячок може змайструвати (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. вітрячок — вітрячо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вітрячок — -чка, ч. 1》 Зменш. до вітряк 1). 2》 Дитяча забавка, подібна до вітряка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вітрячок — див. млин  Словник синонімів Вусика
4. вітрячок — Вітрячо́к, -чка́, -ко́ві, у -чку́; -рячки́, -рячкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вітрячок — ВІТРЯЧО́К, чка, чол. 1. Зменш. до вітряк 1. Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 422); Хуторяни мірошником його прозвали, бо збудував він собі вітрячок (Олекса Стороженко, I, 1957, 213).  Словник української мови в 11 томах
6. вітрячок — Вітряк, -ка м. Вѣтряная мельница. Чуб. II. 242. ум. вітрячок.  Словник української мови Грінченка