вітрячок

ВІТРЯЧО́К, чка, чол.

1. Зменш. до вітряк 1.

Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 422);

Хуторяни мірошником його прозвали, бо збудував він собі вітрячок (Олекса Стороженко, I, 1957, 213).

2. Дитяча забавка, подібна до вітряка.

Потім Марко показував свого нового вітрячка з торохтілкою: вітер дме, млинок крутиться і торохтить (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 97);

Він.. маленький вітрячок може змайструвати (Олесь Донченко, V, 1957, 64).

Значення в інших словниках

1. вітрячок — вітрячо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вітрячок — -чка, ч. 1》 Зменш. до вітряк 1). 2》 Дитяча забавка, подібна до вітряка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вітрячок — ВІТРЯЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до вітря́к¹. Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок (Г. Квітка-Основ'яненко); Хуторяни мірошником його прозвали, бо збудував він собі вітрячок (О. Стороженко); Степ і степ.  Словник української мови у 20 томах
4. вітрячок — див. млин  Словник синонімів Вусика
5. вітрячок — Вітрячо́к, -чка́, -ко́ві, у -чку́; -рячки́, -рячкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вітрячок — Вітряк, -ка м. Вѣтряная мельница. Чуб. II. 242. ум. вітрячок.  Словник української мови Грінченка