Орфографічний словник української мови

вітрячок

вітрячо́к

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. вітрячок — -чка, ч. 1》 Зменш. до вітряк 1). 2》 Дитяча забавка, подібна до вітряка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вітрячок — ВІТРЯЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до вітря́к¹. Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок (Г. Квітка-Основ'яненко); Хуторяни мірошником його прозвали, бо збудував він собі вітрячок (О. Стороженко); Степ і степ.  Словник української мови у 20 томах
  3. вітрячок — див. млин  Словник синонімів Вусика
  4. вітрячок — Вітрячо́к, -чка́, -ко́ві, у -чку́; -рячки́, -рячкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вітрячок — ВІТРЯЧО́К, чка, чол. 1. Зменш. до вітряк 1. Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 422); Хуторяни мірошником його прозвали, бо збудував він собі вітрячок (Олекса Стороженко, I, 1957, 213).  Словник української мови в 11 томах
  6. вітрячок — Вітряк, -ка м. Вѣтряная мельница. Чуб. II. 242. ум. вітрячок.  Словник української мови Грінченка