вітчимів
ВІТЧИ́МІВ, мова, мове.
Прикм. до вітчи́м.
Я знав аж надто добре вітчимову вдачу (І. Франко);
// Який належить вітчиму.
Андрій сидів у світлиці серед всяких записок, заяв та книжок і лаштував невеличку дерев'яну вітчимову скриньку (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)