вітчимів
ВІТЧИ́МІВ, мова, мове.
Прикм. до вітчи́м.
Я знав аж надто добре вітчимову вдачу (І. Франко);
// Який належить вітчиму.
Андрій сидів у світлиці серед всяких записок, заяв та книжок і лаштував невеличку дерев'яну вітчимову скриньку (С. Добровольський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вітчимів — вітчи́мів прикметник Орфографічний словник української мови
- вітчимів — -мова, -мове. Прикм. до вітчим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вітчимів — ВІТЧИ́МІВ, мова, мове. Прикм. до вітчи́м. Я знав аж надто добре вітчимову вдачу (Фр., I, 1955, 218). Словник української мови в 11 томах