віщування
ВІЩУВА́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. віщува́ти.
Ходить [Тиміш] із улиці в другу, аж стоїть Хима в воротях; глянув він, та й згадав її віщування. – Вража дівчино! – каже, – напророкувала мені лихо! (Марко Вовчок);
В тій хвилині тьохнуло в його болем розритім серці якесь прочуття, мов лихе віщування (О. Кобилянська);
Всупереч тим віщуванням проходили грози, А як грозу віщували нам – сонце пекло (М. Рильський);
Предковічне зло ховається, очікуючи, коли, як передбачено древнім віщуванням, воно отримає шанс знову вирватись на волю (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)