віялка
ВІ́ЯЛКА, и, ж.
Сільськогосподарська машина, яка сильним струменем повітря очищає зерно після обмолоту.
З розчинених дверей амбару йшов густий стовп пороху й чувся гуркіт віялки і гомін людських голосів (В. Винниченко);
Давид крутив віялку (А. Головко);
Над током стояла курява, біля барабана раз у раз лунали голоси .. Віялки стукотіли ситами (П. Автомонов);
За якусь годину Бумблякевич блукав уже серед брухту всілякої машинерії – комбайнів, тракторів, сіялок, віялок, плугів, причепів... (Ю. Винничук);
У разі засмічення насіння зернових очищають на сортувалках, віялках (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)