в'ючак

В'ЮЧА́К, а́, ч., розм.

В'ючна тварина.

Не забарився встати й сам король – його пробудила челядь, що довго з в'ючаками вовтузилась (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

* Образно. Поводження козаків боляче вразило його самолюбство. Це був бунт, повстання худоби, в'ючаків проти хазяйської волі (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. в'ючак — в'юча́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. в'ючак — -а, ч. В'ючна тварина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. в'ючак — В'ючак, -ка м. Вьючное животное. Двугорбі в'ючаки, цибаті дромадери в піску глибокому немов купались. К. МХ. 15.  Словник української мови Грінченка