в'ючний
В'Ю́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до в'юк.
В'ючні перевезення;
* Образно. Життя моє було тягар В'ючний, як у скотини! Я жив в кріпацтві у дітей, В кайданах у родини (А. Кримський);
// Признач. для перевезення в'юків.
Плентався ззаду, через те, що в'ючний кінь обмежував рухи його (В. Гжицький);
На полонину не так легко дістатися: до Гриневи можна машиною, підводами, а там і в'ючним транспортом доведеться (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)