в'язничний
В'ЯЗНИ́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до в'язни́ця.
Привиклий до вічної тишини [тиші] серед в'язничних мурів, він став ще більше мовчаливим [мовчазним] (І. Франко);
Носила [Ганна] Ничипорові передачі у в'язничну лікарню, де він лежав після поранення (М. Руденко);
// Який працює у в'язниці.
В'язничний наглядач спочатку лаявся і забороняв дивитись у вікно, а потім махнув рукою (О. Донченко);
// Власт. в'язниці.
Начальство часом заходило в тюремні відділення з перевіркою, розмовляло і з наглядачами, і з в'язнями. В'язничні порядки були не дуже суворі (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)