габіт

ГА́БІТ, у, ч., діал.

Сутана; чернеча ряса.

Ксьондз приходить, габіт з себе [скидає] ... Жарти починає... (С. Руданський);

Я тільки жду, коли ти до мене в габіті вийдеш, у білому габіті по саму землю, з великим чорним хрестом (Б. Лепкий);

Може ж, у габіті святого Бенедикта не тільки спокутує вона провини свої, але ж придбає й заслуги небесні? Колумба – наймення її (Н. Королева);

Маленький чоловік із величезним обличчям, босий, у підперезаному брудним мотузком брунатному габіті, посувався до них нечутно, мов привид (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. габіт — Монаша ряса [II]  Словник з творів Івана Франка
2. габіт — га́біт іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. габіт — -у, ч., діал. Сутана.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. габіт — Ряса  Словник чужослів Павло Штепа
5. габіт — га́бі́т (ґа́біт) монаший одяг; ряса (ст): Схолястичне середньовіччя ґравітувало до сірого, чернечого “ґабіту” (Нова хата 1934)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. габіт — Чернеча ряса  Словник застарілих та маловживаних слів
7. габіт — ГА́БІТ, у, ч., діал. Сутана. Ксьондз приходить, габіт з себе… Жарти починає… (Рудан., Тв., 1956, 128).  Словник української мови в 11 томах