габітус
ГА́БІТУС, у, ч., спец.
Зовнішній вигляд людини, тварини, рослини, мінералу і т. ін.
Більш сприятливі умови зростання зумовлюють оптимальну реалізацію потенційних можливостей організму, що проявляється в збільшенні габітусу крони і площі листкового апарату (з наук. літ.);
Вторинний кварц з'являється серед роговикового у вигляді окремих монокристалів короткопризматичного габітусу (з наук. літ.);
// Зовнішній вигляд, за яким проводять діагностику організму людини або тварини.
Габітус визначається сукупністю зовнішніх ознак, що характеризують статуру, угодованість, положення тіла, темперамент і конституцію тварини (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)