габітус
ГА́БІТУС, у, ч., спец.
Зовнішній вигляд людини, тварини, рослини, мінералу і т. ін.
Більш сприятливі умови зростання зумовлюють оптимальну реалізацію потенційних можливостей організму, що проявляється в збільшенні габітусу крони і площі листкового апарату (з наук. літ.);
Вторинний кварц з'являється серед роговикового у вигляді окремих монокристалів короткопризматичного габітусу (з наук. літ.);
// Зовнішній вигляд, за яким проводять діагностику організму людини або тварини.
Габітус визначається сукупністю зовнішніх ознак, що характеризують статуру, угодованість, положення тіла, темперамент і конституцію тварини (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- габітус — га́бітус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- габітус — Габитус — habit — Habitus — зовнішній вигляд, напр. кристала тощо. Гірничий енциклопедичний словник
- габітус — -у, ч. 1》 Зовнішній вигляд людини, її конституція, статура. 2》 Зовнішній вигляд тварини або рослинного організму, кристалу та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- габітус — Зовнішність Словник чужослів Павло Штепа
- габітус — га́бітус (від лат. habitus – зовнішність) зовнішній вигляд тваринного або рослинного організму, кристала мінералу. Словник іншомовних слів Мельничука
- габітус — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
- габітус — ГА́БІТУС, а, ч., спец. Зовнішній вигляд тварин, рослин, гірської породи, а також людини... Словник української мови в 11 томах
- габітус — (лат.) Зовнішній вигляд дерев, кущів. Архітектура і монументальне мистецтво