1. Словник української мови в 11 томах

габітус

ГА́БІТУС, а, ч., спец. Зовнішній вигляд тварин, рослин, гірської породи, а також людини.

Загальний габітус фауни з узбережної фації евксинських відкладів у західній частині Причорноморської западини тотожний з аналогічними фаунами плейстоцену середнього Придніпров’я (Геол. Укр., 1959, 359);

Вторинний кварц з’являється серед роговикового у вигляді окремих монокристалів (0,05-0,70 мм) короткопризматичного габітусу (Геол. ж., XX, 4, 1960, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. габітус — га́бітус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. габітус — Габитус — habit — Habitus — зовнішній вигляд, напр. кристала тощо. Гірничий енциклопедичний словник
  3. габітус — -у, ч. 1》 Зовнішній вигляд людини, її конституція, статура. 2》 Зовнішній вигляд тварини або рослинного організму, кристалу та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. габітус — Зовнішність Словник чужослів Павло Штепа
  5. габітус — ГА́БІТУС, у, ч., спец. Зовнішній вигляд людини, тварини, рослини, мінералу і т. ін. Більш сприятливі умови зростання зумовлюють оптимальну реалізацію потенційних можливостей організму... Словник української мови у 20 томах
  6. габітус — га́бітус (від лат. habitus – зовнішність) зовнішній вигляд тваринного або рослинного організму, кристала мінералу. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. габітус — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
  8. габітус — (лат.) Зовнішній вигляд дерев, кущів. Архітектура і монументальне мистецтво