габітус
ГА́БІТУС, а, ч., спец. Зовнішній вигляд тварин, рослин, гірської породи, а також людини.
Загальний габітус фауни з узбережної фації евксинських відкладів у західній частині Причорноморської западини тотожний з аналогічними фаунами плейстоцену середнього Придніпров’я (Геол. Укр., 1959, 359);
Вторинний кварц з’являється серед роговикового у вигляді окремих монокристалів (0,05-0,70 мм) короткопризматичного габітусу (Геол. ж., XX, 4, 1960, 37).
Словник української мови (СУМ-11)