гав
ГАВ, виг. Звуконаслідування, що означає гавкання собаки.
Злякавсь ще більш Хом’як, аж серце холодіє, А Кундель гав та гав (Гл., Вибр., 1957, 174);
— Та не гавкай хоч ти [собако] мені. Чого б ото я гавкав, — жалівся дід. — Гав-гав! (Довж., Зач. Десна, 1957, 464).
Словник української мови (СУМ-11)