гав

ГАВ, ГАВ-ГА́В, виг.

Звуконаслідування, що відтворює гавкання собаки.

– Та не гавкай хоч ти [собако] мені. Чого б ото я гавкав, – жалівся дід. – Гав-гав! (О. Довженко);

Це пес Піратик, На гітарі вміє грати. Скільки струн гітара має? – Шість! – Пірат відповідає. Він ось так порахував: – Гав! Гав! – Гав! Гав! – Гав! Гав! (із журн.);

// у знач. пред.

Злякавсь ще більш Хом'як, аж серце холодіє, А Кундель гав та гав (Л. Глібов);

Гав на ґаву “гав, гав, гав” І за хвостика спіймав! (із журн.);

// у знач. ім.

Єдина порода, яка не скаже собачого “гав-гав”, – це басенджі (з газ.).

Значення в інших словниках

1. гав — гав вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гав — виг. Звуконаслідування, що означає гавкання собаки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гав — ГАВ, виг. Звуконаслідування, що означає гавкання собаки. Злякавсь ще більш Хом’як, аж серце холодіє, А Кундель гав та гав (Гл., Вибр., 1957, 174); — Та не гавкай хоч ти [собако] мені. Чого б ото я гавкав, — жалівся дід. — Гав-гав! (Довж., Зач. Десна, 1957, 464).  Словник української мови в 11 томах
4. гав — Гав! I меж. Звукоподражаніе лаю собаки. Вовк узяв дитину да й побіг, а собака за ним: гав, гав, гав! Рудч. Ск. І. 9. --------------- II. Гав нар. = гев. Вх. Лем. 402. --------------- III. Гав, -ву м. Лай. Я пізнав і гав тієї собаки, — такий хрипкий. Новомоск. (Залюбов.).  Словник української мови Грінченка