гавот
ГАВО́Т, у, ч.
Старовинний французький повільний танець і музика до нього.
Миттю схоплюється з місця І спинається [Атта-Троль] на диби, І танцює, як давніше, Той гавот, танець свій славний (Леся Українка);
І дев’ять преціозних дам – придворних муз, затягнутих в корсажі, – повільно дотанцьовують гавот (Л. Костенко);
– Жан Батіст Люллі. Гавот, – оголосив один з музикантів, і знову забриніла музика (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)