газик
ГА́ЗИК, а, ч., розм.
Автомобіль марки ГАЗ-69.
Через двадцять п'ять хвилин його газик спинився проти високої сумної лікарняної брами, через яку Ходжаєв легко проскочив і, не глянувши навіть на амбулаторію, кинувся до квартири лікаря Постоловського (Б. Антоненко-Давидович);
Курить, мете, замiтає посадки, край дороги стоїть по колеса заметений газик, а трохи далi, в посiвах, що їх буря знищує, зсутулився якийсь чоловiчок (О. Гончар);
За хвилю на лісовій дорозі, вискочивши з-за дубів, з'явився легковий газик (П. Автомонов);
До ґанку повільно під'їжджав задом старенький півторатонний газик з відкритим заднім бортом (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)