газобетон
ГАЗОБЕТО́Н, у, ч.
Різновид комірчастого бетону – штучний камінь із рівномірно розподіленими по всьому об'єму сферичними закритими порами діаметром 1–3 міліметри.
Газобетон виробляють додаванням утворювача газу (переважно алюмінієвої пудри) до суміші, яка складається з в'яжучого складника, води й меленого кварцового піску (з наук.-попул. літ.);
За способом утворення комірок всі ніздрюваті бетони діляться на два основних типи: газобетон і пінобетон (з наук.-попул. літ.);
З газобетону виготовляють панелі, плити і блоки для огороджувальних конструкцій будинків (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)