гайвороня
ГАЙВОРОНЯ́, я́ти, с.
Пташа гайворона.
Під час бурі гайвороня випало з гнізда (із журн.);
* У порівн. У 1934 році відкрили ясла для дітей, чиї матері працювали на жнивах. Параску туди не взяли, бо перехворіла на дизентерію. Вона підходила до паркану й зазирала, як гайвороня. Няня кликала її, годувала окремо від інших дітей (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)