гайвороння
ГА́ЙВОРОННЯ, я, с.
Збірн. до га́йворон.
Налякане заколотом, знялось з сусідньої стріхи гайвороння (М. Коцюбинський);
Потоком лежали незаймані густі родючі ниви, вкриті хмарами чорного крикливого гайвороння (Я. Качура);
Постріли .. розітнули ранкову тишу, і з привокзальних дерев злетіла хмара наполоханого гайвороння (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. Зграєю гайвороння бандити позлітали з коней і опустились на ріллю (М. Стельмах);
* У порівн. Паркан і дерева за парканом понад вулицею, наче гайвороння, обсіла печерська дітвора (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)