гайовий
ГАЙОВИ́Й, а́, е́.
Прикм. до гай¹.
Тільки ти примірився скривитися, .. а свіжий вітрець і хто його зна звідки принесе гайові пахощі (Марко Вовчок);
// Який росте в гаю.
В тихих закутках стоять там пасіки, гудуть там бджоли, пахне свіжим медом, гайовими квітками, свіжою травою, грибами (І. Нечуй-Левицький);
Тут червоніли хрещики дикої гвоздики, красувався перестріч гайовий, хвалилася білими віночками ромашка (М. Стельмах);
// у знач. ім. гайови́й, во́го, ч. Лісовий сторож; лісник.
Ходив тим лісом гайовий (з народної пісні);
Невже ж Господь теж ходить так поміж людьми, як гайовий по гаю, і карбує їх? (Б. Лепкий);
Гайовий уже почав точити березовий сік, бо під деревами стояли сулії (М. Малиновська).
Словник української мови (СУМ-20)