гайовий
ГАЙОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до гай¹.
Поет новий, що доля охрестила Так само, гайового короля Назвав у славу сина: дуб Данила (Рильський, III, 1961, 282);
// Який росте в гаю.
В тихих закутках стоять там пасіки, гудуть там бджоли, пахне свіжим медом, гайовими квітками, свіжою травою, грибами (Н.-Лев., І, 1956, 154).
Словник української мови (СУМ-11)