гайнути

ГАЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

Швидко побігти, помчати; майнути.

Коні добрі, як гайнули назад – скоро й дома були (з казки);

Освоюсь трохи з роботою та й гайну на берег Чорного моря (М. Стельмах);

От і сьогодні моя половина скочила ще вдосвіта, намолола собі кави і гайнула як скажена на роботу (А. Крижанівський);

* Образно. Поза хатою буря метнулась. У садку між дерев заплуталася на мить, вирвалась і гайнула далі (А. Головко);

Та ось вдарило звідкись снопом синього світла, що йде не від блискавки, – прикордонницький прожектор гайнув у темряву моря (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. гайнути — гайну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гайнути — -ну, -неш, док., розм. Швидко побігти, помчати; майнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гайнути — див. бігти; іти; тікати  Словник синонімів Вусика
4. гайнути — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. гайнути — ГАЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Швидко побігти, помчати; майнути. Коні добрі, як гайнули назад — скоро й дома були (Укр.. казки, легенди.., 1957, 160); — А що, коли б так намовити Марка і гайнути разом назустріч Будьонному? — раптом майнула думка (Козл.  Словник української мови в 11 томах
6. гайнути — Гайнути, -ну, -неш гл. Побѣжать, кинуться, махнуть, удрать. Г. Барв. 314. Десь так гайнув, що й не згідно. Ой гайну я до дівчат та й на вечерниці. н. п.  Словник української мови Грінченка