Великий тлумачний словник сучасної мови

гайнути

гайну́ти

-ну, -неш, док., розм.

Швидко побігти, помчати; майнути.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. гайнути — гайну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. гайнути — ГАЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Швидко побігти, помчати; майнути. Коні добрі, як гайнули назад – скоро й дома були (з казки); Освоюсь трохи з роботою та й гайну на берег Чорного моря (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. гайнути — див. бігти; іти; тікати  Словник синонімів Вусика
  4. гайнути — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. гайнути — ГАЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Швидко побігти, помчати; майнути. Коні добрі, як гайнули назад — скоро й дома були (Укр.. казки, легенди.., 1957, 160); — А що, коли б так намовити Марка і гайнути разом назустріч Будьонному? — раптом майнула думка (Козл.  Словник української мови в 11 томах
  6. гайнути — Гайнути, -ну, -неш гл. Побѣжать, кинуться, махнуть, удрать. Г. Барв. 314. Десь так гайнув, що й не згідно. Ой гайну я до дівчат та й на вечерниці. н. п.  Словник української мови Грінченка