гайстер
ГА́ЙСТЕР, тра, ч., діал.
Лелека, чорногуз.
Чи гайстер то, чи то баклан Далеко чорніє? (Д. Мордовець);
Біля воріт спинилися, й Григорій, знявши шапку, вклонився Катрі, дітям, .. гнізду буслиному... – Де не побачу гайстра, то нашу хату згадую, – всміхнувся братові, щоб побороти сльози (Василь Шевчук);
Вирватися звідси [з башти] справді можна було, тільки перекинувшись у птаха. Та й то не в гайстра чи журавля, а в синицю чи горобця (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Здавалося, ось-ось він [Білий] здійметься й полетить через степ, як гайстер, виставляючи вперед свій довгий ніс (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)