галиччя

ГА́ЛИЧЧЯ, я, с.

Збірн. до га́лка 1.

І день і ніч галиччя кружить (П. Усенко);

* У порівн. Городи та левади.., мов галиччю, сповняються шумливою дітворою й гудуть на все село дзвінкими, радісними їх перекликами (С. Васильченко);

Галиччю налетіли на протопопів двір серби й побрали та понищили все майно (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. галиччя — га́личчя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. галиччя — ГА́ЛИЧЧЯ, я, с. Збірн. до га́лка 1. І день і ніч галиччя кружить (Ус., Дорогами.., 1951, 137).  Словник української мови в 11 томах