галка

ГА́ЛКА, и, ж.

1. Птах родини воронових із чорним пір'ям, блискучим на спині.

Упаде із неба промінь, Дим пов'ється з димарів, На току підніме гомін Зграя галок і граків (Я. Щоголів);

На сніг та на завірюху Кружляють, кричать галки (І. Вирган);

Йому ввижалися крізь дрімоту рідні ліси, лілеї на болоті, чорні галки на весняній пахучій ріллі (О. Бердник).

2. перен. Кулька, зліплена з чого-небудь м'якого.

Відриваючи по шматку мамалигу та бгаючи її в руках на галки, він мачав [мочив] ті галки в юшку з квасолі (М. Коцюбинський);

Вона, узявши хліб, зліпила галок три, До прецікавої готуючися гри (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

◇ Воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти див. лічи́ти¹;

(1) Як га́лка (сім га́лок), зі сл. чорний – дуже, надзвичайно.

Чорний як галка (приказка);

Полковник їхав не сам. З ним була дочка – чорна, як сім галок (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. галка — га́лка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири га́лки  Орфографічний словник української мови
2. галка — Га́лка. Куля, кулька, ручка у формі кулі. Ніс він якусь жіночу загортку, в другій [руці] держав блискучу тростинову паличку з ще більше блискучою золотою галкою (І. Матієв, Б., 1895, 16, 1) // пол. gałka — 1) куля, кулька; 2) ручка у формі кулі.  Українська літературна мова на Буковині
3. галка — [галка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. галкие/галки, галок дв'і галкие  Орфоепічний словник української мови
4. галка — -и, ж. 1》 Птах родини воронових із чорним пір'ям, блискучим на спині. 2》 перен. Шматочок чого-небудь м'якого, зліпленого в кульку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. галка — га́лка → галька II.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. галка — Поширений птах з родини круків; довж. бл. 32 см; неляклива, швидка в рухах; усеїдна; гніздиться колоніями у дуплах, на вежах; охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія
7. галка — воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький). як сім га́лок, зі сл.  Фразеологічний словник української мови
8. галка — ГА́ЛКА (птах родини воронових), ГА́ЛИЦЯ, КА́ВА діал. Галки й граки в повітрі в'ються чорно (М. Рильський); Постихало птаство серед ночі, навіть круки й галиці мовчать (Н. Забіла); Чорні кави, чорні врани круту гору вкрили (дума).  Словник синонімів української мови
9. галка — Га́лка, -лки, -лці; га́лки́, га́ло́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. галка — ГА́ЛКА, и, ж. 1. Птах родини воронових з чорним пір’ям, блискучим на спині. Упаде із неба промінь, Дим пов’ється з димарів, На току підніме гомін Зграя галок і граків (Щог.  Словник української мови в 11 томах
11. галка — Галка, -ки ж. 1) Галка, клуша, corvus monedulus. Ой полети, полети, да чорная галко, да на Дін риби їсти! Мак, (1834). 128. Чорний, як галка. Ном. № 13152. 2) Небольшой шаръ, шарикъ. Стоїть палка, на їй галка. Ном. стр. 296. галки класти, кидати.  Словник української мови Грінченка