галка
ГА́ЛКА, и, ж.
1. Птах родини воронових з чорним пір’ям, блискучим на спині.
Упаде із неба промінь, Дим пов’ється з димарів, На току підніме гомін Зграя галок і граків (Щог., Поезії, 1958, 217);
На сніг та на завірюху Кружляють, кричать галки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 42);
*У порівн. Чорний, як галка (Укр.. присл.., 1955, 298).
2. перен. Шматочок чого-небудь м’якого, зліпленого в кульку.
Відриваючи по шматку мамалигу та бгаючи її в руках на галки, він мачав ті галки в юшку з квасолі (Коцюб., І, 1955, 238);
Вона, узявши хліб, зліпила галок три, До прецікавої готуючися гри (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 47).
Словник української мови (СУМ-11)