галун
ГАЛУ́Н¹, а́, ч., тільки одн.
Тасьма, вишита шовковими з тонкою позолотою або посрібленими нитками, яку пов'язують на що-небудь, нашивають на одяг і т. ін.
Біля одного із стовпів стояв прапор чинбарів. Це був високий держак, оббитий зеленим шовком і перев'язаний золотим галуном (З. Тулуб);
На козакові черкеска з галуном, боброва шапка, шовковий пояс (Ю. Мушкетик);
// тільки мн. Нашивки з цієї тасьми (перев. на форменому одязі).
Нетерпляче стежив [Аркадій Петрович], як біг Савка через подвір'я в своїй синій з галунами лівреї (М. Коцюбинський);
Михайло Васильович Соя прийшов у мундирі почесного гірника, – галуни блищали на рукавах і на стоячому комірі (Д. Ткач);
Обидві поли каптану прикрашали срібні галуни (Ю. Логвин).
ГАЛУ́Н², у́, ч.
Подвійна сірчанокисла сіль алюмінію, хрому, заліза і якого-небудь лужного металу.
Ланка за літо .. обібрала з кожного листка гусінь, двічі обмила кожен листок – раз милом, вдруге галуном (Ю. Яновський);
Типовим прикладом ізоморфних речовин можуть служити різні галуни – подвійні солі сірчаної кислоти (з навч. літ.);
Зберігся старовинний рецепт, яким користувалися в народі для вигнання глистів у дітей. Листки персика варили в розчині оцтової кислоти, настої м'яти перцевої та галунів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)