галу-балу
ГАЛУ́-БАЛУ́, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає нерозбірливе балакання.
– Галу-балу, галу-балу, галу-балу! Зроду ніде не чув стільки балаканини, як отут! (з казки).
2. Уживається як присудок за знач. бала́кати.
Аби зійшлися, то як почнуть галу-балу, – кого вже тут не згадають! (Номис);
Підійшов він [чернець] до неї, словом зайняв, галу-балу, та й підмовив її і повів до себе в келійку, так, щоб ніхто не бачив (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)