галу-балу

ГАЛУ́-БАЛУ́, невідм., розм. Те саме, що балакани́на.

Аби зійшлися, то як почнуть галу-балу, — кого вже тут не згадають! (Номис, 1864, № 12948).

Значення в інших словниках

1. галу-балу — галу́-балу́ присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. галу-балу — невідм., розм. Те саме, що балаканина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. галу-балу — ГАЛУ́-БАЛУ́, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає нерозбірливе балакання. – Галу-балу, галу-балу, галу-балу! Зроду ніде не чув стільки балаканини, як отут! (з казки). 2. Уживається як присудок за знач. бала́кати.  Словник української мови у 20 томах
4. галу-балу — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил.  Словник синонімів української мови
5. галу-балу — Галу-балу меж. Въ значеніи: болтать. Употребляется и какъ существительное, и какъ глаголъ. Аби зійшлись, то як почнуть галу-балу, — кого вже тут не згадають! — Галу-балу, а свині в ріпі. Ном. № 12948.  Словник української мови Грінченка