галюцинація
ГАЛЮЦИНА́ЦІЯ, ї, ж.
Спотворене слухове, зорове, дотикове, нюхове, смакове сприймання, зумовлене порушенням діяльності мозку або хворобливим станом організму.
Ушам своїм не йму віри: “Що це – галюцинація? Так ні – нерви мої спокійні...” (С. Васильченко);
Важка голова здавалась прикутою до залізної палуби, вона палала. Може, саме це й викликало галюцинацію (Д. Ткач);
– Ну, галюцинації науку не цікавлять... хіба що психіатрів, – зітхнув Максим Іванович. – Мало кому що приверзеться (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)