галяра

ГАЛЯ́РА, и, ж., діал.

Човен.

Сама Настя один раз бачила, як перед вечором він за городом лазив по куп'ї й виводив галяру до себе в берег (Іван Ле);

Із своїми приятелями Тарас Григорович любив бувати на Дніпрі, особливо на Полтавському березі, в урочищі “Домаха”. Перевозили їх на своїй галярі, по звичаю, Слюсарі, що мешкали біля Дніпра (з мемуарної літ.).

Значення в інших словниках

1. галяра — -и, ж., діал. Човен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. галяра — ГАЛЯ́РА, и, ж., діал. Човен. Сама Настя один раз бачила, як перед вечором він за городом лазив по куп’ї й виводив галяру до себе в берег (Ле, Вибр., 1939, 76).  Словник української мови в 11 томах