галівник
ГАЛІВНИ́К, а́, ч.
1. діал. Канат, за допомогою якого пересувається пором.
Використання галівника на водних переправах відійшло в минуле (з газ.).
2. заст. Бурлак (у 2 знач.).
Десь протягло співали півні і долітали журливі співи галівників (З. Тулуб);
Галівники по березі тягли несамохідні судна (з газ.);
* У порівн. Жорно було надзвичайно важке. Томаш ледве міг зрушити його, налягаючи на нього всім тілом, як галівник на своє тягло (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)