галівник

галівни́к 1

іменник чоловічого роду

канат

галівни́к 2

іменник чоловічого роду, істота

робітник

Значення в інших словниках

1. галівник — -а, ч., діал. 1》 Канат, за допомогою якого пересувається пором. 2》 У давнину – робітник, що тягнув кодолою судно; бурлак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. галівник — ГАЛІВНИ́К, а́, ч. 1. діал. Канат, за допомогою якого пересувається пором. Використання галівника на водних переправах відійшло в минуле (з газ.). 2. заст. Бурлак (у 2 знач.). Десь протягло співали півні і долітали журливі співи галівників (З.  Словник української мови у 20 томах
3. галівник — ГАЛІВНИ́К, а́, ч., діал. 1. Канат, за допомогою якого пересувається пором. 2. У давнину — робітник, що тягнув кодолою судно; бурлак. Десь протягло співали півні і долітали журливі співи галівників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 226); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
4. галівник — Галівник, -ка м. 1) Канатъ, которымъ тянуть паромъ. Камен. у. 2) Работникъ, тянущій судно, бурлакъ. Черк. у. см. галювати 1.  Словник української мови Грінченка