гама
ГА́МА, и, ж.
1. Послідовно висхідний або спадний щодо висоти ряд звуків у межах октави.
Віддаль між окремими звуками гами називається інтервалом (з навч. літ.);
Залежно від кількості звуків та інтервальних співвідношень розрізняють гами музичних систем (діатонічні, хроматичні, пентатонові) й ладові (мажорні, мінорні та ін.) (з навч. літ.);
// Вправи з відтворення послідовно висхідних або спадних за висотою звуків на музичному інструменті або голосом.
За стіною з-за лівих дверей хтось почина грати гами (Леся Українка);
Якби не звуки скрипки, ми, мабуть, не навчились би виспівувати навіть нотної гами, бо бридкий козлетон нашого вчителя міг скоріше однадити від співу, ніж навчити чогось (Б. Антоненко-Давидович).
2. чого, перен. Послідовний ряд яких-небудь однорідних, але чимось відмінних одне від одного предметів, явищ; послідовна зміна яких-небудь явищ.
Кожна зморшка землі збуджувала в ньому цілу гаму настроїв (П. Панч);
Назбирала Марися букет квітів польових, .. квіти простенькі, непоказні, а склалась багата гама кольорів, злегка приглушених, повитих туманцем... (О. Гончар);
Дивовижна гама почуттів відбивалася на тонкому одухотвореному обличчі (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)