гама
ГА́МА, и, ж.
1. Послідовно зростаючий або спадаючий щодо висоти ряд звуків у межах октави.
За стіною з-за лівих дверей хтось почина грати гами (Л. Укр., II, 1951, 66);
Якась невпевнена рука ніби намацувала і перемагала непосильні сходи і спуски музичних гам (Ле, Право.., 1957, 276).
2. чого, перен. Послідовний ряд яких-небудь однорідних, але відмінних одне від одного предметів, явищ; послідовна зміна яких-небудь явищ.
Природа — чудовий митець. На своїй палітрі вона має багату гаму баре (Наука.., 9, 1961, 44);
Кожна зморшка землі збуджувала в ньому цілу гаму настроїв (Панч, Синів.., 1959, 13).
Словник української мови (СУМ-11)