гам
ГАМ¹, у, ч. Безладне звучання багатьох голосів; крики, галас.
Гармидер, галас, гам у гаї (Шевч., II, 1953, 15);
Що тут коїлося, що творилося! Гам, лемент, гаряча, пекельна тиснява… Кінця не видно ярмаркові (Гончар, І, 1959, 44).
ГАМ², виг., розм. Уживається як присудок за знач. га́мати.
А я пряник гам та гам, — "Вибачайте, не віддам!" (Гл., Вибр., 1957, 303).
Словник української мови (СУМ-11)