гамкнути
ГА́МКНУТИ, ну, неш, док., що і без прям. дод., розм.
Те саме, що га́мнути.
Сало гамкнув та на кота звернув (з народної творчості);
* Образно. – Колись позичив [пан] на реманент, на хату... А панська ласка – що вовча дружба. От він і гамкнув! (Василь Шевчук);
Юрчик .. підскочив до Яковенка, вміло смикнув чобіт знизу за каблук, ловко вигнувся і пожбурив його вниз, через усю палубу. Сіра вода гамкнула чобіт, як скіпку (П. Загребельний);
// Схопити губами, ротом.
Здається, якби можна, так би й гамкнув [Чіпка] за мізинчик-пальчик, що світився навпроти світа, як рожева квітка... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)