гамузом
ГА́МУЗОМ, присл., розм.
Усе разом.
Мусій не мав потреби заробляти на рибі, а тому й сказав зовсім дешеву ціну: – “П'ять кіп гамузом!” (П. Панч);
До штабу під'їхала вантажна машина, й якісь стрільці почали на неї кидати штабове майно, скидали все гамузом (І. Багряний);
Він ковтав слину і вимірковував, що ж робити: з'їсти сало гамузом чи залишити ще на раз (Григорій Тютюнник);
Міленин чоловік продавав .. багатому журналові увесь відзнятий матеріал гамузом (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)