гамір
ГА́МІР, мору, ч.
Те саме, що гам¹.
Чути гамір у горах, як народу численного, чути гомін згромаджених тут царств народів: це переглядає Господь Саваот бойове Своє військо! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Франко прислухався до нічного гамору великого міста (Л. Смілянський);
До них линув невиразний гамір трудового дня (В. Кучер);
Він заглибився в свої ієрогліфічні картки і не звертав жодної уваги на грюкання дверей, шум, гамір людських голосів (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)